пʼятниця, 21 серпня 2009 р.

Психи

Наш документальний фiльм про реабiлiтацiю психiчно хворих людей. 2008-й рiк. Квалiфiкацiйна робота для Могилянськоi школи журналiстики. Автори - Ольга Малова (Василик) та Дар"я Тарадай. Дививися тут

неділя, 6 квітня 2008 р.

Небезпечний секрет сковорідки


У кожного із нас на кухонному господарстві є бодай одна сковорідка із тефлоновим покриттям. Кожні 2-3 роки, коли чудодійний шар стирається, ми йдемо до магазину і купуємо нову, ще зручнішу, ще кориснішу. Багато хто чув краєм вуха про шкоду від тефлонового посуду, проте апетитний і здоровий вигляд яєшні, підсмаженої на такій сковороді, жодним чином не в»яжеться зі шкодою для здоров»я. В чому ж полягає небезпечний секрет сковорідки?

С-8

Тефлон при нагріванні вище 200 градусів Цельсія виділяє токсичну «перфтороктанову» кислоту, або скорочено - С-8. Навіть мінімальна кількість цієї кислоти, потрапляючи із повітрям в організм птаха, вражає його дихальну систему, і призводить до смерті за кілька хвилин. Потрапляючи в організм лабораторних щурів, С-8 спричиняє у них злоякісні пухлини, може спричинити мутації потомства. Речовини, які виділяються із тефлону можуть збільшити ризик ожиріння, інсулінові проблеми і рак щитовидної залози. Окрім цього, тефлон загрожує принаймні девяти видам клітин, котрі регулюють імунну систему організма.

Компанія DuPont

Торгову марку Teflon придумали ще в 1938 році, а 1946 вже продавався перший посуд. Компанія DuPont, якій належить торгова марка, за останні 40 років видала ліцензій на продаж свого тефлонового посуду більш ніж на 40 млрд доларів. У виробництві тефлонового покриття досі використовують С-8. В січні 2006 року DuPont погодилася прибрати залишки C-8 зі своїх підприємств до 2015 року, але не пообіцяла повністю припинити його використання.

Судові позови

Тоді, у 2006 році компанії DuPont загрожував найбільший в історії США штраф за приховування інформації про використання у своєму посуді небезпечної речовини. Ініціаторами позову проти хімічної компанії стало американське агенство з охорони навколишнього середовища (ЕРА). Чиновники звинуватили корпорацію в тому що «протягом 20 років вона не розголошувала дані про використання в тефлоні канцерогенних хімічних сполук,а також той факт, що токсини викидалися до водойм поблизу завода в штаті Західна Вірджинія».

Секретний хімікат

Сама DuPont ще в 1981 році, з«ясувала, що при нагріванні вище 360 градусів Цельсія, тефлон починає виділяти токсини, що викликають онкозахворювання у щурів. Але оприлюднити цю інформацію не наважилась. Коли ж про це дізналися в Агенстві з охорони навколишного середовища, чиновники подали позов на астрономічну суму – 5 млрд. доларів. Адже компанія брехала покупцям, щоб не втратити престижу своєї продукції. Були дані, що хімікат знайшли в крові вагітної співробітниці заводу і навіть у її новонародженого малюка.

Легко відмазалися

Від DuPont вимагали, щоб ці кошти були направлені на заміну у мільйонів людей сковорідок і каструль, попередження про небезпеку, а також створення фондів для медичного нагляду з дослідженнями канцерогенних якостей тефлону.

Компанія погодилася виплатити штраф розміром 10 млн доларів, а також виділити 6 млн на екологічні проекти. Це був найбільший екологічний штраф в історії США. Загалом, примирення DuPont і EPA було вигідним сторонам конфлікту. Корпорація відбулася малими грошима, а ЕРА отримала величезні кошти на дослідження. Проте, незважаючи на згоду виплати штрафів в DuPont досі не визнають, що С-8 шкідлива для людей.

До речі, корпорація практично завжди намагається не доводити справу до суду. Наприклад, в 2004 році DuPont сплатила107 млн. доларів американцям, котрі подали колективний позов проти корпорації, в якому стверджували, що С-8 загрожує людському здоров»ю.

Тефлон чи не Тефлон

Тож, наступного разу, коли завітаєте до магазину за новим посудом, добре проаналізуйте асортимент пропонованих вам товарів. Можливо, замість звичних і зручних тефлонових сковорідок і каструль, можна підібрати не менш якісний керамічний чи металевий посуд.

Врешті, на кухонній полиці, кожен із нас тримає свою "стареньку, мамину, чавунну"...про всяк випадок.

середа, 19 березня 2008 р.

Трансплантація по-китайськи

Під звуки східної музики група людей синхронно виконує загадкові рухи руками, схожі на заняття йогою. Таку картину регулярно можуть спостерігати відвідувачі Маріїнського парку Києва. Ніяких таємниць – це місцеві послідовники руху Фалуньгун проводять свої зустрічі. На батьківщині течії, в Китаї, за подібні публічні вправи їм погрожувало б щонайменше ув’язнення в трудовому таборі або навіть примусове видалення органів.

Фалуньгун – історія переслідувань

Українські адепти Фалуньгун складають невелику частинку багаточисленної армії прихильників руху. За даними організації, понад 70 мільйонів практикують Фалуньгун в Китаї та 30 мільйонів в інших країнах, найбільше в США, Канаді, Австралії та Європі.

Рух Фалуньгун або Фалун Дафа поширився в Китаї з 1992 року. Він вважається формою практики цигун, метою якого є вдосконалення тіла та душі за допомогою спеціальних вправ та медитацій. На додачу до вправ, Фалуньгун також включає в себе принципи буддизму та даосизму, а основна концепція виражена трьома словами: «Істина, Доброта, Терпіння.» Послідовники Фалун Дафа наголошують на саме моральній складовій, окрім фізичної, що відрізняє їх від інших східних практик, і не відносять рух до релігійних практик.

У Китаї практикування Фалун Дафа офіційно заборонено урядом і вважається небезпечною сектою. Послідовники, кількість яких перевищує кількість учасників Комуністичної партії, обвинувачуються в ініціації заворушень та поширенні соціальної нестабільності. Тисячі прихильників руху арештовані і ув’язнені в трудових таборах. За свідченнями активістів з прав людини, їх піддають страшним тортурам, а їхні органи використовують для трансплантацій.

Китай - центр трасплантації органів

Трансплантація органів в Китаї досягає небувалого розмаху. У 2007 році найпопулярніша газета Китаю Southern Weekly надрукувала статтю про трансплантаційний туризм до Китаю, де повідомлялося про масштаби пересадки органів. У країні діє понад 600 лікарень, що пропонують послуги з пересадки органів. 1.700 лікарів працюють трансплантологами. Для порівняння, в США лише близько 100 лікарень проводять пересадку печінки та понад 200 лікарень трансплантують нирки.

За словами заступника керівника Китайської медичної асоціації трансплантації органів Ши Біньї, з 1994 року було проведено більш, ніж 90.000 трансплантацій. Крім того, кількість трасплантацій значно зросла за останні кілька років. У матеріалі Southern Weekly зазначено, що значне зростання кількості трансплантацій принесло збільшення доходів Східного центру трансплантації органів. Лише пересадка печінки приносить центру щонайменше 100 мільйонів йен ($13.2 млн) за рік.

В Китаї, кількість волонтерів, які надають свої органи для пересадки, складає 2%, повідомляє китайське інформагентство Xinhua News Agency. Звідки ж беруться інші органи для такої кількості трасплантацій?

У 2005 році під час Щорічного світового з’їзду трансплантологів печінки тодішній китайський віце-міністр, а тепер мністр Охорони здоров’я Хуан Цзефу відкрито визнав, що донорами органів у Китаї були переважно страчені в’язні, проте зауважив що видалення органів відбувалося у мертвих в’язнів і лише після дозволу від самого в’язня або його родичів. Практику видалення органів у страчених в’язнів підтвердив спікер Міністерства охорони здоров’я Китаю Кунан Мао в інтерв’ю BBC на початку 2007 року.

Тим не менш, кількість страчених у Китаї в’язнів не співпадає з кількістю проведенних трансплантацій. Згідно зі звітами Міжнародної амністії, кількість засуджених на смерть в Китаї становить близько 1000 осіб на рік.

У статті видання Southern Weekly також зазначається, що незважаючи на величезну кількість проведених трансплантацій, китайський клінічний досвід і результати досліджень у сфері трансплантацій досі не з’явилися у поважних медичних виданнях. Чи не найголовніша причина полягає в тому, що китайські медики не можуть у своїх наукових статтях пояснити джерел великої кількості трансплантованих органів. Саме через це Міжнародний світовий форум трансплантологів Transplantant Society видав документ, що заборонив китайським науковцям виступати з доповідями на своїх Конгресах.

Послідовники Фалуньгун як джерела органів

У березні 2006 року двоє свідків в інтерв’ю міжнародному виданню «Epoch Times» (epochtimes.com.ua) заявили про існування секретного концтабору в медичній установі «Судзятун», розташованій у місті Шеньян на північному сході Китаю. Вони розповіли, що там утримуються тисячі послідовників Фалуньгун, у яких вирізують органи, а тіла після цього негайно спалюють, щоб позбутися доказів злочину. Незабаром відставний військовий лікар у листі цьому ж виданню повідомив, що Судзятун – усього лише один із як мінімум 36 таких концтаборів, розкиданих по всьому Китаю. У найбільшому концентраційному таборі під кодовою назвою 672-S утримується понад 120 000 в’язнів.

Ці заяви були підтверджені в «Звіті про перевірку тверджень про видалення внутрішніх органів у послідовників Фалуньгун у Китаї», який випустили Девід Кілгур (у минулому держсекретар Канади по Азійсько-тихоокеанському регіону) і Девід Мейтас (міжнародний адвокат-правозахисник). Вони досліджували численні факти злочинів, опитали свідків, проаналізували статистику трансплантаційних органів у Китаї, звіти лікарень із трансплантації, здійснювали телефонні дзвінки в ці клініки з проханнями підібрати їм хороший орган практикуючого Фалуньгун тощо.

У результаті вони зробили однозначний висновок – військові шпиталі разом із багатьма цивільними лікарями здійснюють у Китаї незаконне видалення органів у послідовників Фалуньгун задля продажу. Оприлюднені докази настільки шокують, що у це майже неможливо повірити. «Вони розкривають такий прояв зла, якого не зважаючи на всі форми виродження людяності, ще ніколи не бачила наша планета» - так охарактеризували результати звіту Девід Кілгур і Девід Мейтас.

Однак свідчення застосування тортур до в’язнів руху Фалуньгун та факти видалення органів залишаються дуже контроверсійними з огляду на те, що офіційний Китай всіляко їх заперечує. Китайська влада уникає будь-яких розслідувань всередині країни, обмежує доступ міжнародної громадськості, регулює інформаційний простір. Протестуючі тим часом апелюють до звітів міжнародних організацій, розслідувань правозахисних груп та свідчень очевидців.

Україна як місце порятунку

Через загрозу переслідувань побоюється повертатися на батьківщину китаєць Лі Ванькень. У 1998 році він приїхав в Україну отримати освіту в Педагогічному університеті Києва. Ще в Китаї він захопився практикою Фалуньгун. Після закінчення навчання відповідно закінчився і строк дії візи на право перебування в Україні, проте додому Ванькень не повернувся.

Він переконаний, що на батьківщині його, як послідовника Фалуньгун, очікують репресії. ««Родичі усі залишилися в Китаї – розповідає Ванькень. Питають: «Чому ти не хочеш відмовитися від Фалунь Дафа?» Я кажу, що у кожної людини своя думка, і якщо одні люди звертають більше уваги на матеріальне, то інші більше уваги звертають на духовне.»

У цілях власної безпеки, йому довелося подавати документи на статус біженця. Його справа досі знаходиться у розгляді.

Ванькень – вже другий китаєць-послідовник руху Фалуньгун, хто просить статусу біженця в Україні. Раніше документи до Державного комітету України у справах національностей та міграції подавала студентка з Китаю, яка як послідовниця Фалуньгун, так само боялася повертатися додому після отримання диплому. Їй у статусі біженця їй відмовили. Дівчина навідріз відмовляється повертатися і наразі оскаржує рішення у суді.

Лі Ванькень має підстави хвилюватися за свою безпеку. Він розповідає, що в 2001 році арештували і закатували до смерті координатора Фалуньгун, який мешкав в його провінції. «Він був впливовою і забезпеченою людиною, але це його не врятувало.»


Вітчизняні захисники Фалунь Дафа

Акціям протесту Фалуньгун у світі присвячено достатньо уваги на веб-сторінках, у друкованому самвидаві, передруках з іноземних видань, які роблять активісти руху. Основне завдання цих протестів - привернути увагу суспільства, а також звернутися до працівників китайських посольств із фактами, що Комуністична партія Китаю вилучає органи в живих людей, в тому числі, в послідовників духовної практики самовдосконалення Фалуньгун для продажу. Проте, ситуація, що склалася в Україні та Росії вимагає особливої уваги. На думку активістів руху, владні структури України та Росії, більшою чи меншою мірою, виступають заангажованою стороною конфлікту.

Про досвід стосунків офіційних структур Росії з мітингувальниками розповідає Тетяна Скулкіна, учасниця численних протестів під китайським посольством у Москві та Санкт-Петербурзі, яка нещодавно переїхала жити в Україну: «Ситуації з протестами в Росії виглядає складнішою: раніше такі заходи проводилися часто, але починаючи з весни минулого року нам не дозволяють проводити їх навпроти посольства.» Вона згадує, як під час офіційного візиту Ху Дзінтао, генсекретар Компартії Китаю, до Москви, наряд міліції забрав у відділок близько 20 протестувальників, незважаючи на те, що активісти заздалегідь подавали заявку про мітинг. Протестувальники навіть виграли справу у суді, оскарживши порушення своїх прав. «Офіційно, причина наших затримань не називалася, тому суд визнав дії міліції неправомірними. Справжня причина, яка за всім цим стоїть, на мою думку, поглиблення останнім часом співробітництва урядів Росії та Китаю», - продовжує Скулкіна. Відколи акції у Москві заборонили, активісти перемістилися до Санкт-Петербургу.

Фалуньгун в Україні має зареєстровану організацію, яку очолює Людмила Дворецька і яка займається підготовкою офіційних заходів, пікетів, спілкується з мерією, СБУ, міністерством юстиції. Цікаво, що Комуністична Партія України пропонувала законопроект, аби детально розслідувати діяльність послідовників руху. Проте управління юстиції підтвердило легітимність цієї організації.

Маріїнський парк є постійним місцем, де послідовники Фалуньгун поєднують не лише занняття фізичними вправами, але й акції протесту під Китайським посольством, що зручно розташоване якраз навпроти парку. Активісти мають дозвіл проводити акції щодня, тому майже кожний вечір, близько 6-ї години, практикуючі Фалуньгун розгортають свої плакати, роздають інформаційні буклети, часом влаштовують театралізовані шоу. Перехожі реагують по-різному: одні просять не займатися провокаціями, інші виявляють зацікавлення, дехто узагалі не помічає. Проте основна увага протестувальників націлена на працівників китайського посольства:

«Про усі наші заходи посольство напряму інформує Китайський уряд. Вони бояться, що акція в Києві, Оттаві, Берліні, Лондоні змушує весь світ говорити, і цей тиск, насправді, послаблює репресії», - розповідає Ганна Варрава, студентка Могилянської школи журналістики, яка практикує фалуньгун з 2000 року та бере участь в акціях протесту. Вона переконана, що посольство має фотографії всіх протестуючих, а їхні імена давно внесені до чорного списку спецслужб. Варрава пригадує, як працівники посольства впізнали її на одному з офіційних заходів столичної мерії, де журналістка робила репортаж.

«У посольстві працюють офіційні чиновники, які мають дотримуватися лінії уряду. Вони можуть показати вам фільм про самоспалення, вбивства скоєні фалуньгунцями, наведуть свої дані, це в найкращому випадку, якщо узагалі не відмовляться коментувати.» Варрава стверджує, що посольство активно співпрацює з деякими українськими організаціями, зокрема «Діалог» у Дніпропетровську, що бореться з сектами. За її словами, незважаючи на спроби переговорів, вони публікують викривлену інформацію про Фалунь Дафа з метою заборонити цей рух в Україні.

На думку протетестувальників, просте інформування чи офіційні заяви про ці злочини від українського політикуму можуть стати дуже сильним інформаційним приводом. Але реакція українських високих посадовців для протестуючих залишається незрозумілою. Більш ніж у 80-ти країнах світу дозволена практика Фалуньдафа, і на відміну від України та Росії, в тих країнах не виникало перешкод для проведення акцій протесту та інформування населення.

Ганна Варрава пояснює це тим, що китайське посольство звернулося з листами до офіційних установ України. «Наприклад, Міністерство освіти передрукувало той лист і розіслало у всі свої підвідомства, Вузи. На листи омбудсмену Ніні Карпачовій у відповідь приходить одне й те саме повідомлення, що «лист прийнято до уваги, але це не входить в нашу компетенцію.»

Цензура понад усе

Як стверджує видання «Epoch Time», в липні 1999 року, контрольовані КПК ЗМІ почали широкомасштабну кампанію проти Фалуньгун. Китайське центральне телебачення (ССTV) транслювало підготовані сюжети по 7 годин на день. Все почалося з трансляції фабрикованих виступів засновника Лі Хунчжи, потім перейшли до випадків самогубств, вбивств і випадків смертей в результаті відмови від медичного обслуговування, злочини звичайних людей приписували практикуючим Фалуньгун. Пропагандистські матеріали почали поширюватися за межами країни через інформаційні агенства, а посольства і консульства Китаю озброїлися величезною кількістю книжок, компакт-дисків, що розкривають і критикують злочинну діяльність Фалуньгун.

Євген, постійний учасник акцій протесту у Києві, є українським кореспондентом міжнародного телеканалу NTDTV, який активно займається порушенням прав в Азійському регіоні. Він розповідає, що Китайський уряд намагався припинити мовлення його каналу на своїй території. «Але через тиск міжнародної громадськості, конфлікт припинився, і тепер ми мовимо в Китаї, азійських регіонах, Австралії, Европі, США і звичайно є інтернет-версія».

Проте інформаційну блокаду комуністична партія намагається поширити і на Інтернет-простір Китаю. Постійно здійснюється цензура функцій пошукових систем, чатів, працює комп’ютерна програма блокування вебсайтів. Євген стверджує, що західні компанії, в тому числі Google і Yahoo надають програмне забезпечення з метою відслідковувати сайти, пов’язані з Фалуньгун, Далай-ламою, правами людини. Порушникам загрожує ув’язнення до 15 років.


Версія посольства Китаю: «Фалуньгунь – зло»

У по-комуністичному розкішному кабінеті співробітник посольства Китаю пан Чен видає заготовлений пакет журналів, роздруківку офіційної позиції уряду про «злочинну секту Фалуньгун”. На питання відповідає через раз, киваючи на папірці – мовляв, там все написано, звідти все зрозумієте. Хоча дещо він все ж розповів. Каже, що в Україну Фалуньгун діє вже 5-6 років, в самому Китаї виник у 94-му і, ховаючись під прикриттям китайських культурних традицій, почав поширювати антикитайські позиції.
“Є сили, які це підтримують з-за кордону”, - каже Чен. На питання “які?” знову ж таки показує на книжки – читайте і зрозумієте, втім додає, що вороги у Китаю не держави, а окремі особистості. Найбільше фалуньгунців у США, Франції, Росії, а тепер і в Україні. “Це нехороша справа, займаються політикою, підривають відносини між Україною та Китаєм. Їх тут 8-9 людей, а обманюють”, - розговорився радник.

Пояснив він і чому Фалуньгун шкідлива секта: “Вони вбивають дітей, не дають себе і їх лікувати, стрибають з будинків у небо...”. На допомогу уяві приходить спеціальний журнал – “Combat Cults and Protect Human Rights”, що містить якісні фотографії “до” і “після”. До і після їжі таке краще не переглядати...

Про вирізання органів Чен заговорив сам, одразу надавши адекватне, на його думку, пояснення: “У Китаї працюють лікарні, це про них говорять, що там вирізають органи, але це лікарні, куди приймають віруючих, щоб відновити їх здоров’я, врятувати від впливу”. Чен не зміг назвати кількість цих лікарень, а на питання, як туди потрапляють фалуньгунці, заявив – “дуже добровільно приходять”. Було дивно чути, що люди, які через свою віру вбивають людей і стають самогубцями, добровільно приходять до психіатричних клінік.

Серед іншого, в Україні діє всеукраїнська громадська організація “Культи і суспільство”, яка у 2007 році видала кольоровий журнал “Фалуньгун в Украине. Кто они?”, яким дуже пишається посольство. Адже виходить, що навіть саме українське суспільство засуджує Фалуньгун. Дуже якісне видання з коментарями експертів з різних сфер, у тому числі і медицини справляє враження, якби не одне маленьке “але”. Логіка видання побудована на тому, що фалуньгунці розпалюють і поширюють в Україні насилля та жорстокість своїми візуальними матеріалами.

Проте основним недоліком усіх доводів китайської сторони залишається той факт, що мільйони людей у цілому світі вже більше десятиліття займаються технікою самовдосконалення Фалуньгун за принципами «Істина Доброта Терпіння», загартовуючи своє тіло через комплекс фізичних вправ, і лише в Китаї, чомусь, цю практику заборонено під загрозою катувань і смерті, а на послідовників навішуються ярлики самогубць, вбивць і божевільних.

Лі Ванькень стверджує, що інформаційними матеріалами проти Фалуньгунь працівники посольства не обмежується. «Вони приходили до мене додому, розпитували мене, коли почав займатися Фалуньгун. Погрожували мені, що як не кину Фалунь Дафа, то будуть проблеми у навчанні. Залякували.» Хоча зізнається, що проблеми, насправді, так і не виникли.

Китаєць переконує, що китайське посольство в Україні робить «чорні списки». «Ось, наприклад, я хотів їхати до Росії, брати участь у акції протесту Фалуньгун під час візиту генсека компартії Китаю Ху Цзиньтао до Москви. Але на кордоні мене назад відправили».

«Не все так однозначно» – думка експертів

Українські спеціалісти обережно висловлюють свої позиції – для обґрунтованого аналізу замало фактів, підтверджених достовірними доказами. Петро Миколайович Вітте, генеральний директор Українського інформаційного центру з білетики погоджується, що ситуацією навколо послідовників Фалуньгун цікавився. Втім, жаліється на брак підтвердженої інформації. Він розповідає, що в приватних розмовах представники КНДР погоджуються, що порушення етичних правил поведінки існують, але кажуть, що порушення є двосторонніми - як з боку держави, так і з боку представників цієї “секти”.

Сумніви також викликає те, що вся наявна інформація – з, так званих, західних джерел: “Я не бачив жодної доповіді представника Китаю”. Серед інших незрозумілостей – чому поширена думка, що лише послідовників Фалуньгун піддають такому жорстокому ставленню: “Будь-які форми, навіть, якщо вони мають місце в Китаї щодо цієї секти, а я вас запевняю, що в Китаї це відбувається не лише щодо цієї секти, це дуже поширене ставлення до нижчих верств суспільства, зокрема і купівля у них органів. Я підкреслюю, що це явище так само існує і в Україні”. Виходить, що ми шукаємо порушення у іншій країні, ігноруючи “це поліно в українському оці”. “У нас такі випадки є, і мене вони, так би мовити, хвилюють більше, ніж те, що відбувається в Китаї”, - визнає біоетик.

Вітте вкотре підкреслив, що китайські представники у ВООЗ не заперечують, що порушення в країні є, і це все відбувається на фоні дуже розвинутої медицини. За словами Вітте, найкращі спеціалісти у КНР мають обов’язково здобувати досвід у міжнародних організаціях, якщо вони прагнуть робити кар’єру на Батьківщині.
Вітте обережно висловлює свою думку щодо Китаю: “Це дуже складна держава зі складним комуністичним та водночас східним мисленням, що робить порушення прав людини абсолютно можливими, але стверджувати, що лише одна група людей піддається найбільшим катуванням, а решта – ні, дуже складно...”

Ще один спірний момент, те, що найактивніші дії навколо цієї проблеми виникають тоді, коли це вигідно західним компаніям. Біоетик зазначає: «Зараз Китай готується прийняти Олімпіаду і низка західних держав, як мені здається, використовує це як засіб конкурентної боротьби”.

Фалуньдафа vs. Олімпіада

У 2001 році мільйони китайців раділи проголошенню Пекіну місцем проведення Олімпійських Ігор 2008 року. Представники КНР запевняли, що проведення ігор у Китаї дасть поштовх розвитку економіки країни і позначиться на поліпшенні прав людини. Та не всі поділяли їхній настрій. Китай давно стоїть в «чорному список» поборників прав людини. Міжнародна Амністія, Human Right Watch, Комітет захисту журналістів (Сommittee to Protect Journalists, CPJ), Playfair це – не повний пререлік міжнародних організацій, які закликають до бойкоту олімпійських ігор в Китаї цього року. Канада, США, Німеччина та деякі інші країни розглянули цю пропозицію на політичному рівні, проте досі жодна держава не прийняла офіційного рішення про бойкот.

Місяць тому відомий голлівудський кінорежисер Стівен Спілберг офіційно відмовився від ролі креативного консультанта організації церемоній відкриття і закриття Олімпіади через підтримку Судану, що є союзником та торговим партнером Китаю, незважаючи на військовий конфлікт у Дарфурі. До причин бойкоту Ігор глобальні активісти додають також тибетську проблему, підтримку КПК правлячої хунти Бірми, переслідування журналістів та, не в останню чергу, репресії проти адептів Фалуньгун.

Лі Ванькень вважає, що саме проведення Олімпіади стала причиною арештів практикуючих Фалуньгун в Китаї, і, навіть, членів їхніх сімей на початку цього року. «Їх арештовують і відразу посилають до тюрми на 8 місяців.» Адже саме стільки залишалося часу до початку Ігор.

9 серпня 2007 року, рівно за рік до відкриття Олімпійських ігор в Пекіні, в Афінах стартувала Всесвітня естафета факелу на захист прав людини, що пройде в 10 країнах світу на всіх континентах. Ініціаторами акції стала Коаліція розслідування щодо Фалуньгун, до якої входять близько 300 політичних діячів із Європи, Америки та Азії, які розслідують факти злочинів комуністичного режиму Китаю шодо Фалуньгун. Окрім вимог припинення переслідувань та звільнення практикуючих, їхніх рідних, друзів, правозахисників, Коаліція вимагає офіційних переговорів та надати можливість відкритої перевірки трудових таборів, в’язниць, шпиталів та пов’язаних з ними таємних установ. КПК не зробила жодних певних дій за цими трьома вимогами, до того ж, відмовилася надати візи представникам Коаліції. Більше того, існують побоювання, що до початку ігор КПК може вчинити масове знищення свідків злочинного видалення нею органів - ув’язнених та медпрацівників.

Найбільшою проблемою послідовників Фалуньгун та активістів протесту залишається те, навіть ті, хто знають про цю проблему, досі вважають її надуманою, репресії та трансплантації перебільшеними, і взагалі не вартим належної уваги.

В американському фільмі «Сіріана» терорист, катуючи в’язня, приговорює: «Що ти знаєш про методи тортур, які використовують китайці проти Фалуньгун?» Перерахувавши ув’язненому герою Джорджа Клуні кілька найвідоміших тортур, зокрема катування водою та відривання нігтів, кат продовжує розповідь: «Метою є змусити монахів чи хто вони там є відмовитися від своїх вірувань». В російському дубляжі про Фалуньгун не згадується.

Ольга Василик

неділя, 17 лютого 2008 р.

Клонувати чи не клонувати?

«Обьясните мне, пожалуйста, зачем нужно искусственно фабриковать Спиноз, когда любая баба может его родить когда угодно. Ведь родила же в Холмогорах мадам Ломоносова этого своего знаменитого. Человечество само заботится об этом и в эволюционном порядке каждый год упорно, выделяя из массы всякой мрази, создает десятками выдающихся гениев, украшающих земной шар» (професор Ф.Ф.Преображенський, «Собаче серце» М. А. Булгакова)

Минулого місяця світ сколихнула сенсаційна новина про те, що гарвардські учені почали експерименти з клонування людського ембріона. Ембріон буде використаний як джерело стовбурових клітин, призначених для лікування цілого ряду важких захворювань. Терапевтичне клонування допоможе ефективно лікувати цукровий діабет, хворобу Паркінсона, травми спинного мозку, анемію. Роботі вчених перешкоджала заборона фінансування з бюджетних коштів, що діє в США. Але гарвардським науковця вдалося обійти цю заборону - для проведення експериментів були використані гроші приватних інвесторів.

При клонуванні, людська ДНК вводиться в яйцеклітину, і протягом 5 днів здійснюється вирощування людського ембріона. З ембріона витягають стовбурні клітини, що можуть бути використані для одержання спеціалізованих клітин або тканин, що містять ДНК донора.Після ліквідації генетичного дефекту, тканини, яким незагрожує відторгнення, пересаджують донорові.

2004 року провідний південнокорейський спеціаліст з клонування Хван У Соку повідомив про успішне клонування людського ембріона для одержання стовбурних клітин. Однак з’ясувалося, що результати були сфабриковані.2005 року британські вчені заявили про те, що вони клонували ембріон. Тоді фахівці змогли виростити його до стадії, коли можна було отримувати стовбурові клітини, однак зробити це так і не вдалося. (за метеріалами «Народного Оглядача»)

Зараз британський уряд працює над скасуванням ряду заборон про клонування. Найблищим часом може зявитися закон, що дозволить клонування ембріонів із донорських тканин, без дозволу самих донорів. Чільники мінстерства охорони здоров’я погоджуюються, що існуюче законодавство стримує дослідження у цій галузі. Науковці дізнаються набагато більше про невиліковні хвороби, якщо зможуть клонувати ембріони із хворих тканин. Діючі вимоги забороняють використовувати матеріали, подаровані для загальних медичних досліджень, якщо їхні власники вже померли чи недосяжні. Паралельно британський уряд розглядає заборону на створення людських чи людино-тваринних ембріонів із клітин дітей, що помирають від генетичних захворювань. Існуючий закон вимагає згоди самих дітей, тоді як критики заперечують – ці діти помирають раніше, ніж можуть дати дозвіл. Якщо уряд не полегшить існуючі закони, то очевидно зробить їх більш суворим. Документ, який має відобразити громадський інтерес та досвід науковців, набере чинності вже цієї весни. (за матеріалами ВВС)

Папа римський Бенедикт XVI у нещодавній заяві вкрай негативно поставився до останніх наукових досліджень із використанням ембріональних стовбурових клітин, штучного запліднення і клонування людини. Глава Римо-католицької церкви вважає, що такі експерименти «руйнують» людську гідність. На думку понтифіка, суспільству не варто сліпо приймати всі наукові дослідження. Водночас, Бенедикт XVI, зауважив, що Римо-Католицька церква не заперечує науково-технічний прогрес, а лише прагне, щоб він базувався на «етико-моральних принципах». Повага до людини, як особистості «від момента зачаття до природної смерті». Практики заморожуваня ембріонів, використання ембріональних стовбурових клітин, експерименти з клонування людини, і штучного запліднення поза людським тілом, «зруйнували бар’єри, що захищають людську гідність». Католицька церква «високо цінить і підтримує» дослідження стовбурових клітин, отриманих із різних частин людського тіла, але без використання і руйнування ембріонів. (за матеріалами Reuters)

Дослідження клонування людського ембріона зазнають активної критики фахівців з етики. Про етичну дилему ми спілкувалися із римо-католицьким священиком о. Миколою (Польща, Католицький Люблінський Університет):

- Як правило нерозуміння чиєїсь позиції, в даному випадку позиції Церкви, полягає у поверховості. А якщо взяти до уваги, що українське суспільство на тему вчення Церкви та на тему генетики знає не багато, то непорозумінь в цьому плані – хоч річку гати. Наведу приклад: Пів року тому я розмовляв з молодим лікарем, що спеціалізується на лікуванні безпліддя. Лікар мені не вірив що спіраль, це абортивний засіб, а не контрацептивний. Нещодавно той лікар перевірив дані та підтвердив, що спіраль не запобігає заплідненню, а запобігає імплантації, тобто це дійсно абортивний метод. Якщо лікарі мусять ці факти перевіряти, то що казати за звичайних людей котрі знають лише те що викладалось в 9 класі середньої школи. Але повернімося до теми.

Якщо генна інженерія передбачає генну терапію і лікування багатьох невиліковних захворювань, особливо у дітей, то чому католицька Церква все одно проти?

- З хворобами потрібно боротися. Людство через нові винаходи та дослідження робить дуже добру та необхідну річ – лікування людини. Але питання не в тому, лікувати чи ні, а яким чином лікувати. Чи все може бути названо «терапією та лікуванням?” Чи дійсно все? Ні. Уявіть приміром, що ви увечері повертаєтесь додому, а вас ловлять якісь люди у вашому під’їзді. Садять у машину. Кудись відвозять. Заводять в якусь кімнату. Прив'язують до стола і без наркозу вирізають ваші нирки. Ви напевно будете протестувати? Вам можливо це не сподобається? Але не переживайте – вас заспокоять. Це всього лише «терапія та лікування”. Що? Не ваше лікування? А яка різниця. Лікування ж взагалі – комусь ці нирки потрібні, хтось через це вилікується .Не ви, що правда, але кого це хвилює. Отож без питань – це всього лиш «терапія”. Можливо це звучить дещо не приємно. Але саме так воно і виглядає. Тзв „генна терапія”, це ніщо інше, як використовування, щойно запліднених людських істот, зі своїм кодом ДНК, своїм майбутнім, справжніх людей яким був кожен з нас одразу після зачаття – як матеріал для ліків. Яка різниця між вирізанням нирок та нищенням ембріонів в тзв „генній терапії”? Та різниця є. І вона дуже велика. На таких генних лікуваннях гинуть мільйони малих людей. З них роблять досліди. Вдале чи не вдале лікування – ефект той самий – гинуть люди.

Чому, якщо багато країн вже десятиліттями проводять клонування, і в США та Великобританії почали клонувати людські ембріони, Церква все одно заперечує?


- Якщо щось можливо технічно, то чи можливо це морально? Якщо технічно можна зробити атомну бомбу і скинути її на багатомільйонне місто, то чи це добре? Якщо щось можливо зробити, то це не означає - це можна робити. Клонування є непринятним, бо воно суперечить природі людини. Тут справа не лише в самому клонуванні. Коли людина починає брати на себе те, що їй може зашкодити, вона губиться серед агресії та нерозуміння. Людство ухвалює закони, які суперечать не хворобам, а самій людині. У Великобританії два наукові інститути отримали законний дозвіл утворювати людсько-тваринні зародки, гібриди тобто. Але Лейлі Армстронг з Університету в Ньюкастл, запевнює що цих зародків "нікому не будуть вщеплювати". Бо це забороняє закон. Ще нещодавно, закон забороняв утворювати людськотваринні гібриди. А ще раніше евтаназії, а ще раніше аборти. В даному випадку Церква каже, що не можна людей розбирати на органи, так само як каже, що щойнозачаті люди мають право на життя. Як і ми з вами.

неділя, 3 лютого 2008 р.

Що показав «Євробарометр» - 2007?

Щоб оцінити, як населення європейських країн сприймає сучасні досягнення науки і технології, Європейська Комісія регулярно проводить дослідження під назвою «Євробарометр». Одне їз завдань масового опитування – показати як наукова інформація висвітлюється в ЗМІ, і як її використовують європейці.
Наскільки наука, взагалі, цікавить європейців? Хоча найбільш привабливою темою досі залишаються новини спорту, дослідження показало, що третина європейців цікавиться наукою, не менше ніж політикою, культурою і економікою. Вцілому, 57 % європейців цікавляться наукою. Водночас, виявилася різниця між старими і новими країнами Євосоюзу. Країна–лідер за інтересом до науки – Швеція. А найменш потрібна наука жителям Болгарії. Чоловіки цікавляться наукою трохи більше ніж жінки, люди з високим рівнем освіти – більше ніж з низьким, менеджери – більше ніж домогосподині, також, половина безробітних і студентів.
Дослідження ще раз підтвердило, хочеми ми цього чи ні, для сучасної людини – телевізор - головне джерело інформації. Більшість європейців черпають наукові дані саме з телебачення, причому, вважають, що предачі про науку мають іти в прайм-тайм. На другому місці – газети і журнали, потім радіо, Інтернет і спеціалізовані видання.
Як європейці оцінюють якість наукової інформації в ЗМІ? Більшість опитаних бачать її позитивною, корисною, різноманітною. Водночас - важкозрозумілою, такою що не стосується їх, чи не зовсім захопливою. Третина вважає, що ЗМІ більше описують досягнення неєвропейської культури - США, Японії, аніж їхніх країн.
Нарешті, хто на думку європейців повинен писати про науку? Більшість хотіла, що би це були науковці. Журналістам можуть довірити цю справу лише 14% опитаних, ще 20% пропонують робити це спільними зусиллями і тих і інших.

неділя, 27 січня 2008 р.

Чи впливає забруднене довкілля на захворювання діабетом? Британські вчені закликають до нових досліджень

Надмірне використання пестицидів негативно впливає на здоров’я людини. Американська асоціація захисту довкілля довела, що пестицид Хлордан може спричинити рак, підвищити ризик нервових розладів у дітей, матері яких контактували із цією речовиною під час вагітності або в період годування. Також Хлордан вражає ендокринну, нервову, травну системи і печінку людини.

Пестициди почали використовувати в 40-х роках минулого століття. І припинили, коли було доведено, що токсини не лише знищували шкідників на с-г полях, а ще й зменшували популяцію диких птахів і звірів. Проте пестициди встигли потрапити у продукти харчування, а значить і до організму людини.

Британські науковці наразі намагаються дослідити вплив постійних органічних забруднювачів - ПОЗів, до яких належить більшість пестицидів та токсинів, на інсулінорезистентність людини (зниження здатності клітин організму сприймати інсулін), що призводить до дорослої стадії діабету.

Вже проведені дослідження показали тісний звязок між рівнем ПОЗів у крові людини та ризиком захворіти на діабет 2-го типу.

Зв’язок не доводить автоматично причину захворювання. Медикам досі невідомо, що викликає діабет 2-го типу. Є дані, за якими спадкоємність відіграє визначальну роль. Існує також взаємозв'язок між ожирінням та дорослою стадією хвороби. Хоча ожиріння не завжди призводить до діабету. Дослідження британських науковців показало, що у худих людей із підвищеним впістом ПОЗів в організмі, ризик захворювання на діабет більший, ніж у гладких людей із низьким рівнем.

Якщо британським вченим вдасться довести звязок між рівнем ПОЗів в організмі людини і ризиком захрорювання на діабет у дорослих, одразу розпочнуться дослідження нових методів лівування діабету 2-го типу.

The article ‘Environmental pollution and diabetes: A neglected relationship' in the 25 January 2008 edition of the Lancet.